Достойні пам’яті та шани нащадків

Цьогорічне вшанування пам’яті партизан і підпільників Другої світової війни за ініціативою районної ветеранської організації пройшло в Меньківці – селі, де вже у липні-серпні 1941-го місцеві месники дали народну збройну відсіч гітлерівським окупантам. Тоді село вперше тужило за страченими земляками, які були схоплені й розстріляні.

Проте підпільна боротьба продовжилась. 10 березня 1942-го жандарми нагрянули в Меньківку, де якраз проходили таємні збори підпільників. Усіх їх заарештували і повезли в Радомишль. Згодом до села надійшла звістка про їхню страту. Одну могилу розстріляних їхні рідні відшукали в лісі на березі Тетерева навпроти Ставків і відкопали тіла шістнадцятьох меньківчан. П’ятьох через два дні віднайшли біля Радомишля. Ще п’ятеро жертв додалося на другий і третій рік війни. Серед них було троє братів Лісовських – Микола, Іван і Станіслав, троє з родини Ваховських – Володимир, Петро і Олександр, по двоє Даниленків – Олександр і Володимир, Коренівських – Броніслав і Казимир, Островських – Сергій і Андрій. А ще – Жорж, Петро та Сергій Гарбари, Олександр Журавський, Костянтин Капустинський, Михайло Лісовський, Володимир Малий, Григорій Мохорт, Віктор Мазур, Володимир Малий, Микола Ренке, Петро Репецький, Григорій Севрук, Юлія Струтинська, Фелікс Хомутовський.

Поховали їх на кладовищі в рідному селі, де упокоїлися також перепоховані Кузьма Дружинський та його син Микола, розстріляні в 1941-му.

Ці імена викарбувані на меморіальній плиті, встановленій на братській партизанській могилі, біля якої й проходили шанобливі й водночас скорботні урочистості.

Про значення і велич жертовної партизанської та підпільної боротьби вели мову під час дійства в.о. Меньківського старости Василь Близнюк, міський голова Володимир Тетерський, голова районної організації ветеранів війни та праці Валерій Жлуктенко, спеціаліст з охорони культурної спадщини Володимир Науменко, ведуча Марина Палиш. Вони наводили приклади партизанської доблесті та героїзму, наголошували на потребі берегти пам’ять про ті буремні роки. І не лише берегти, а й передавати своїм дітям, онукам, правнукам.

Попри те, що не завдали партизани окупантові надто великої шкоди, їхні подвиг та самопожертва достойні пам’яті та шани нащадків. І захід, що пройшов у Меньківці це ще раз підтвердив.

Адже поруч зі старшими долучилися до вшанування полеглих юні меньківчани, що навчаються у Краснобірський школі. Вони проникливо і щемно виконали літературно-музичну композицію, присвячену партизанській боротьбі своїх пращурів. Органічно доповнював дійство й спів народного хору «Пісенне джерело» Радомишльського Будинку культури.

Школярі та всі присутні, крім того, з цікавістю оглянули виставку зброї та військових раритетів часів Другої світової війни з Раковицького сільського музею, що їх представив тамтешній в.о. старости Олександр Марчук.

Врешті серед тих, хто долучився до народного руху опору гітлерівській навалі було чимало підлітків. Мають сьогоднішні юнаки та дівчата й сучасні приклади непокори окупаційній владі. Адже діють і тепер українське патріотичне підпілля та навіть партизанські групи в окупованих Росією Криму і Донбасі, правду про які ми напевне дізнаємося лише після остаточного визволення та повернення цих територій.

Наразі зазначалося під час зібрання, що нині в районі залишаються в строю лише п’ятеро колишніх учасників партизанського руху опору. Позаяк вік та хвороби вже не дають їм змоги урочисто вшанувати пам’ять своїх товаришів по підпільній боротьбі з нацистськими окупантами…


OLYMPUS DIGITAL CAMERA
OLYMPUS DIGITAL CAMERA
OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Добавить комментарий